Ще 30 років тому відомий інтелектуал Ноам Хомскі писав про різні психологічні прийоми, котрі використовують ЗМІ для того, щоб керувати думкою людей. Зараз же, коли з’явився інтернет та соцмережі, ці прийоми успішно застосовуються і далеко не завжди їх вплив є позитивним.
Сьогодні поговоримо про 10 способів, котрі вміло застосовують ньюзмейкери, щоб маніпулювати нашою свідомістю.
Відволікти увагу.
Відволікти увагу – один з улюблених прийомів засобів масової інформації. Важлива інформація просто тоне в морі незначних сюжетів. Поява інтернету та соцмереж проблему не вирішила – ми все одно відволікаємося від важливого на смішні картинки та «правдиві історії з життя». Але сьогодні у нас хоча б є вибір, що дивитися. Правильно розставлені фільтри в соцмережах та почуття гумору допоможуть не сприймати всерйоз непотрібні речі.
Створити проблему з нічого.
Штучна або ж перебільшена проблема завжди викликає бурхливу реакцію суспільства. В 2016 році NASA опублікували гіпотезу, що якби астрологія була точною наукою, то знаки зодіаку змістились би. Журнал Cosmopolitan підхопив цю «сенсацію» та подали цю інформацію як наукове дослідження, вказавши, що 80% людей доведеться змінити знак зодіаку. Інформація розповсюдилась так швидко, що NASA довелось виступити зі спростуванням.
Стратегія поступовості.
Щоб сформувати потрібну думку, можна публікувати матеріали на будь-яку тему не відразу, а поступово. Так створюються необхідні образи людини, явища або продукції. Наприклад, в ЗМІ різних країн активно просуваються продукти харчування або повсякденні товари певних марок. Мабуть, найяскравішим прикладом використання ЗМІ для лобіювання інтересів великих концернів є популяризація тютюнопаління в середині XX століття.
Стратегія відкладання.
Цим прийомом часто користуються політики. Таким чином можна подати громадянам прийняття непопулярних рішень, посилаючись на те, що вони «болючі, але такі необхідні» і таким чином отримати згоду сьогодні на втілення рішень в життя завтра. Болючі жертви, котрі будуть колись в майбутньому, сприймаються легше, аніж якщо вони були б сьогодні. Прикладом можуть слугувати резонансні політичні референдуми про незалежність останніх років, або ж багаторічні диктаторські режими в країнах, що розвиваються, в основі яких лежить перманентна пропаганда та авторитаризм.
«Сюсюкання» з народом.
Ви помітили, що часто реклама говорить з нами мовою, аргументами, зображеннями, символами і, особливо, інтонаціями, котрі розраховані радше на дітей? Критичність сприйняття суттєво знижується в такому випадку. Звертаючись до нас, бренди часто говорять на «ти», використовують наказовий спосіб, звертаються до найпростіших, іноді інстинктивних почуттів і поривів. А ЗМІ використовують покровительський тон, адже вони однозначно знають більше, аніж ми з вами.
Більше емоцій, аніж роздумів.
Новини без емоцій – не новини. Навіть тон ведучих, котрі подають інформацію, іноді зашкалює емоційністю. Та нічого доброго в цьому немає. Емоції блокують раціональний аналіз тих, хто сприймає інформацію, заважають об’єктивно сприймати факти. Це часто веде до викривленого сприйняття реальності. Багато в чому через це термін “інформаційна війна” не тільки не забутий, але і знаходиться на слуху. Користувачам з усього світу залишається тільки придумувати, як не опинитися в неї втягнутими.
Тримати людей у невігластві.
Для держави та ЗМІ дуже зручним є суспільство, котре не розуміє, як власне ним керують. Це нерозуміння найчастіше виходить із недостатньої освіченості. Хомскі вважав, що рівень доступності знань для еліт та простих людей суттєво відрізняється. Та цифрова ера не стоїть на місці і тепер нам доступна практично вся інформація, що дає змогу реалізувати себе незалежно від походження. І рівень освіти може на це ніяк не впливати.
Спонукати маси захоплюватися посередністю
ЗМІ не соромляться переконувати маси, що зараз модним є бути дурними, вульгарними та невихованими. Саме тому з’явилися такі популярні сьогодні шоу, сіткоми, серіали із сотні епізодів, вульгарний гумор та «жовта преса». Це працює не просто на те, щоб розслабитись, а й на те, щоб відволікти суспільство від важливих глобальних проблем.
Посилювати почуття провини.
А ви помітили намагання ЗМІ зробити так, щоб люди вважали себе винними в глобальних та локальних бідах через якусь недостачу їх власних здібностей, зусиль чи інтелекту? Нам все частіше нав’язують думку, що саме прості люди несуть відповідальність за війни, котрі розв’язала влада. У 2017 році вірусний ефект мало фото хлопчика, котрий лежить між могилами своїх батьків. Цей кадр подали як фото з гарячої точки. А насправді це фото було частиною фотопроекту про любов до рідних і зроблене було зовсім в іншій країні. Автор знімка був шокований тим, як його роботу брудно використали в інтернеті.
Знати про людей більше, аніж вони самі про себе.
Бажання ЗМІ знати все і про всіх все частіше й частіше переходить всі границі етичного і дозволеного. Взяти хоча б прецедент з відомим британським таблоїдом, котрий використовував прослуховування знаменитостей, політиків та навіть членів королівської родини. Дані, отримані таким мерзенним способом, використовувались для написання резонансних статей. Судові процеси, котрі довго точились, привели до закриття видання та виплат великих компенсацій потерпілим.
Тож будьте пильні, фільтруйте, дотримуйтесь інформаційної гігієни в соцмережах, адже це запорука вашої обізнаності та безпеки.